Праця одиноких матерів

Термін «одинока мати» визначає постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 (далі — Постанова № 9).

Одинокою матір’ю є:

жінка, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблений у встановленому порядку за вказівкою матері;

вдова;

інша жінка, яка виховує й утримує дитину сама. Підстава — пункт 9 Постанови № 9.

За цим визначенням, щоби визнати «іншу жінку» одинокою матір’ю потрібні дві умови одночасно: вона і виховує, і утримує дитину сама.

Законодавство про державну допомогу сім’ям із дітьми містить своє тлумачення поняття «одинока мати» і вводить до законодавства поняття «одинокий батько».

Так, право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави і легалізованому в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) провів в установленому порядку орган державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини (ч. 1 ст. 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» вiд 21.11.1992 № 2811-XII, далі — Закон № 2811). Право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) має мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника, соціальну пенсію або державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника (ч. 2 ст. 18-1 Закону № 2811). Коли застосовуєте норми КЗпП при прийнятті чи звільненні одинокої матері, спирайтеся на визначення із Постанови № 9.

До якого віку дитини має право на пільги одинока мати?

До 18 років, якщо інший вік не визначає законодавство.

Якщо КЗпП чи законодавство про відпустки конкретизує вік дитини для певної норми права, — спирайтеся на нього. Наприклад, стаття 184 КЗпП забороняє відмовляти у прийнятті на роботу і знижувати зарплату жінці, яка має дитину до 14 років або дитину з інвалідністю, з мотивів, що вона є одинокою матір’ю.

Якщо вік дитини не конкретизовано у нормі права, спирайтеся на загальне визначення терміну «дитина».

Дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше (ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III , ст. 2 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» вiд 21.11.1992 № 2811-XII).

ПРИЙНЯТТЯ НА РОБОТУ

Як приймати на роботу одиноку мати?

Одиноку мати приймайте на роботу за загальними правилами. Зважайте на спеціальні норми: заборонено відмовляти одинокій матері у прийнятті на роботу і знижувати їй зарплату у зв’язку з наявністю дитини. Норма поширюється на одиноку мати, що має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю віком до 18 років (ст. 184 КЗпП). Стаття 184 КЗпП тісно пов’язана зі статтею 22 КЗпП, що забороняє необґрунтовано відмовляти у прийнятті на роботу.

Необґрунтованою, за наявності вакантного робочого місця (посади), вважається відмова прийняти на роботу невмотивована або мотивована посиланнями на обставини, які не належать до ділових якостей працівника. Отже, відмова прийняти на роботу жінку, яка є одинокою матір’ю, повинна бути обґрунтованою. Причиною відмови може бути, наприклад, недостатня кваліфікація, щоби виконувати відповідну роботу, але ні в якому разі наявність дитини чи статус жінки.

Одинока мати, яка має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю віком до 18 років, має право вимагати, щоби роботодавець письмо повідомив причини відмови прийняти на роботу. Роботодавець зобов’язаний надати таке повідомлення, а відмову прийняти на роботу одинока мати може оскаржити у судовому порядку.

Як ураховувати одиноку мати у квоту для працевлаштування?

До квоти для працевлаштування зараховують одного з батьків або особу, яка їх замінює і:

• утримує дитину (дітей) віком до шести років;

• виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю; утримує без одного з подружжя особу з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) та (або) особу з інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності). Підстава — стаття 14 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI.

ВІДПУСТКИ

Які пільги у сфері відпусток має одинока мати?

Класичне визначення одинокої матері дає пункт 9 Постанови № 9. Одинокою матір’ю є:

• жінка, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблений у встановленому порядку за вказівкою матері;

• вдова;

• інша жінка, яка виховує й утримує дитину сама.

За цим визначенням, щоби визнати «іншу жінку» одинокою матір’ю необхідно дві умови одночасно: вона і виховує, і утримує дитину сама.

Утім, у сфері відпусток визначення терміну «одинока мати» відрізняється. Одинока мати — жінка, яка виховує дитину без батька (п. 5 ч. 12 ст. 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР, далі — Закон про відпустки). Тобто участь батька або інших

осіб в утриманні дитини не позбавляє матері статусу одинокої. Таке визначення терміну «одинока мати» застосовують тільки для надання пільг і гарантій у сфері відпусток.

Одинока мати має право: на щорічну відпустку у зручний час (ст. 10 Закону про відпустки); додаткову відпустку працівникам, що мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А І групи.

Право на додаткову відпустку на дітей одинокі матері отримали відповідно до Закону України від 22.10.2004 № 2128-IV (далі — Закон № 2128). Закон № 2128 набрав чинності 18.11.2004. Тривалість відпустки становила 7 к. д, а за наявності двох і більше підстав — 14 к. д.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей» від 19.05.2009 № 1343-VI (далі — Закон № 1343) уніс зміни до статті 19 Закону про відпустки: тривалість відпустки збільшено до 10 к. д (за наявності двох і більше підстав для відпустки — 17 к. д.). Таку тривалість застосовують з 01.01.2010 (дата набрання чинності Законом № 1343).

Отже, тривалість відпустки на дітей одинокій матері:

• у 2004–2009 рр. становила 7 (14) к. д.;

• з 1 січня 2010 року — 10 (17) к. д.

ЗВІЛЬНЕННЯ

Як звільнити одиноку мати?

Одиноку мати звільняйте за загальною процедурою — за всіма підставами, які КЗпП не визначає як звільнення з ініціативи роботодавця. Наприклад, немає заборони звільняти одиноку мати за власним бажанням, за угодою сторін, у порядку переведення на інше підприємство. Звільнити одиноку мати у зв’язку із закінченням строку трудового договору можете, але з обов’язковим працевлаштуванням.

Не звільняйте одиноку мати з дитиною віком до 14 років чи дитиною з інвалідністю віком до 18 років із ініціативи роботодавця, тобто за статтями 40 і 41 КЗпП.

Звільняти одиноких матерів із дитиною віком до 14 років або дитиною з інвалідністю з ініціативи роботодавця заборонено, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли можна звільнити з обов’язковим працевлаштуванням (ст. 184 КЗпП).

Законодавство не визначає терміну «повна ліквідація». На практиці під повною розуміють ліквідацію юридичної особи з припиненням усіх її прав та обов’язків як юридичної особи, без правонаступництва.

Якщо відбувається ліквідація з правонаступництвом, вимогу про звільнення одинокої матері з обов’язковим працевлаштуванням можна реалізувати у спосіб звільнення за пунктом 5 статті 36 КЗпП: у порядку переведення до підприємства, що є правонаступником.

Роботодавець може працевлаштувати одиноку мати до іншого підприємства, що не є правонаступником, лише в тому разі, якщо у правонаступника не вистачає відповідних вакансій для працевлаштування одинокої матері.

— звільнення за станом здоров’я

Чи можна звільнити за станом здоров’я одиноку мати, якій встановили інвалідність?

Якщо одинока мати має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю віком до 18 років, звільнити за пунктом 2 статті 40 КЗпП неправомірно, але є кілька способів розв’язати проблему в правовому полі.

Якщо одинока мати має дитину старшу 15 років, можете звільнити за пунктом 2 статті 40 КЗпП.

КЗпП дає змогу звільнити з ініціативи роботодавця у разі виявленої невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, який перешкоджає продовжувати роботу, на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП. Але стаття 184 КЗпП забороняє звільняти з ініціативи роботодавця одиноку мати, яка має дитину віком 14 років або дитину з інвалідністю віком до 18 років. Виняток — повна ліквідація, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.

Роботодавець не може звільнити одиноку мати за пунктом 2 статті 40 КЗпП, але не має й допустити, щоб її здоров’я погіршилося через неналежні умови праці.

Закон не регламентує, що робити, коли через брак вакантних посад чи вільного робочого місця роботодавець не має можливості надати працівниці іншу, легшу роботу, яка б унеможливлювала вплив несприятливих виробничих факторів і відповідала рекомендаціям МСЕК та індивідуальній програмі реабілітації.

Є підстави стверджувати, що роботодавець не має права допускати працівницю до роботи, яка їй протипоказана за станом здоров’я. При цьому в роботодавця немає правових підстав зберігати за працівницею середній заробіток повністю або частково.

Така ситуація є «глухим кутом»: працівниця може опинитися без роботи і заробітку, формально перебуваючи у трудових відносинах. Є ризик, що працівниця звернеться до суду.

Радимо три способи розв’язати проблему:

1. Домовитися з працівницею про звільнення за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП) або за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію по інвалідності (ст. 38 КЗпП) з можливим матеріальним стимулюванням у вигляді одноразової матеріальної допомоги.

2. Ввести до штатного розпису додаткову посаду, робота на якій буде легшою й унеможливлюватиме вплив на здоров’я несприятливих виробничих факторів; запропонувати переведення.

3. Спробувати працевлаштувати працівницю з інвалідністю за допомогою центру зайнятості. Роботодавець може письмово звернутись до центру зайнятості з проханням сприяти у працевлаштуванні працівниці з інвалідністю відповідно до її професійних навичок, знань, рекомендацій МСЕК та з урахуванням побажань жінки. Якщо центр зайнятості допоможе підібрати відповідну роботу, на яку жінка погодиться, звільняйте за пунктом 5 статті 36 КЗпП, у порядку переведення до іншого підприємства.

— звільнення після закінчення строкового трудового договору

Як звільнити одиноку мати у зв’язку із закінченням строкового трудового договору?

Одиноку мати можете звільнити у зв’язку із закінченням строку трудового договору за пунктом 2 статті 36 КЗпП, але з обов’язковим працевлаштуванням. На період працевлаштування зберігайте за працівницею середню зарплату, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору (ч. 3 ст. 184 КЗпП). КЗпП не зобов’язує зберігати середню зарплату понад три місяці.

Звільнення одинокої матері у зв’язку із закінченням строку трудового договору не залежить від того, відбувається чи ні ліквідація підприємства. Однак роботодавець також зобов’язаний працевлаштувати жінку відповідно до її спеціальності — на своєму або іншому підприємстві. Проміжок у часі між звільненням і працевлаштуванням не допускається.

Як дотримати умови про працевлаштування на практиці? Зберігати за жінкою середню зарплату упродовж трьох місяців передбачено з дня закінчення строкового трудового договору, а не з дня звільнення. Отже, закінчення строкового трудового договору ще не дає роботодавцю права звільнити одиноку мати.

Пропонуємо такий варіант. Письмово попередьте жінку про таке:

1) після закінчення строкового трудового договору її до роботи не допустять, і на період пошуку підходящої роботи жінка може перебувати вдома;

2) вона повинна з’явитися на підприємство, коли роботодавець знайде можливість працевлаштувати її на своєму підприємстві або для розрахунку і отримання трудової книжки, якщо її зберігали на підприємстві, у разі працевлаштування на інше підприємство.

Якщо ви повідомили працівницю, можливий і варіант, за якого жінка продовжує працювати на тій самій або, за її згодою, іншій посаді, допоки вирішують питання про її працевлаштування.

Якщо одинока мати відмовиться від пропонованого працевлаштування за спеціальністю без поважних підстав, можете звільнити її на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП, навіть якщо після закінчення строку трудового договору пройшло два чи три місяці. Уважати при цьому трудовий договір продовженим на невизначений строк неможливо, оскільки після закінчення строку мала місце вимога роботодавця про припинення трудового договору (ст. 39-1 КЗпП).

Що таке звільнення з обов’язковим працевлаштуванням?

У юридичній літературі формулювання «звільнення… з обов’язковим працевлаштуванням» трактується як таке, що не допускає перерви в часі між звільненням і працевлаштуванням.

ПРИКЛАД ЗВІЛЬНЕННЯ З ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯМ

Якщо одиноку мати звільнили у зв’язку з повною ліквідацією 11 листопада 2021 року, то 12 листопада 2021 року вона вже повинна мати можливість працювати на іншому підприємстві. Якщо такої можливості у жінки не з’явилось, звільнення вважається таким, що проведене без законних підстав.

— звільнення за власним бажанням

Як звільнити одиноку мати за власним бажанням?

КЗпП не забороняє звільняти одиноку мати за власним бажанням. Як і всі інші працівники, одинока мати має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.

Зважайте, що роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який попросить одинока мати, якщо вона вкаже у заяві, що звільняється через потребу доглядати за дитиною віком до 14 років або дитиною з інвалідністю (ст. 38 КЗпП).

Законодавство не вимагає підтверджувати необхідність догляду. Відомості про дітей у відділі кадрів є. А факт звільнення саме через догляд за дитиною підтверджує лише заява працівниці. Вимагати документи, що підтверджують мотив звільнення, роботодавець не вправі.