За бажанням працівника – з інвалідністю або за вимогами його індивідуальної програми реабілітації, йому може встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня.

Зменшення може встановлюватися за домовленістю між роботодавцем і працівником з інвалідністю шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, або зменшення кількості днів роботи протягом тижня або одночасного зменшення кількості днів і тривалості щоденної роботи.

Оплата праці здійснюється пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку, однак при цьому має бути дотримано мінімальних державних гарантій щодо оплати праці.

Відповідно до ст. 56 КЗпП, робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

За згодою працівника – з інвалідністю і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям, такі працівники можуть залучатися до роботи в нічний час та до надурочних робіт.

Відповідно до ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки, особам з інвалідністю, які влаштувалися на роботу та ще не відпрацювали пів року на даному підприємстві, надається право піти в щорічну оплачувану відпустку повної тривалості.

Відповідно до ст. 6 Закону про відпустки, тривалість щорічної основної відпустки для осіб з інвалідністю становить:

для інвалідів 1 і 2 груп – 30 календарних днів;

для інвалідів 3 групи – 26 календарних днів.

У разі, якщо колективний договір підприємства встановлює додаткові відпустки, або особа з інвалідністю має право на додаткові відпустки на інших підставах, то кількість днів додаткової відпустки додається до основної щорічної відпустки.

Також за заявою особи з інвалідністю 1 та 2 груп інвалідності роботодавець зобов’язаний надавати йому відпустку без збереження заробітної плати на строк до 60 календарних днів у році, а працівнику з інвалідністю 3 групи – тривалістю до 30 календарних днів щорічно