Згідно зі статтею 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Тобто звільнення можливе лише з підстав, передбачених законодавством.

Підстави припинення трудового договору визначено у статті 36 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). Серед найпоширеніших підстав звільнення можна виокремити, зокрема, такі:

• розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38 і 39 КЗпП). Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за 2 тижні. За наявності поважних причин звільнення можливе у строк, про який просить працівник;
• звільнення за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП). Сторони мають дійти спільної згоди щодо точної дати звільнення. Ініціювати звільнення за цією підставою може як працівник, так і роботодавець;
• розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (ст. 40 і 41 КЗпП). Підставами для звільнення з ініціативи роботодавця може бути систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, прогул без поважних причин, виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню цієї роботи, тощо.

Документальне оформлення звільнення

У процесі звільнення важливо правильно оформити відповідні кадрові документи. Це убезпечить роботодавця від притягнення до відповідальності.

Зазвичай працівник подає на ім’я роботодавця заяву про звільнення з роботи. Отриманий документ роботодавець має завізувати, а також зазначити на ньому резолюцію.

На підставі заяви видається наказ (розпорядження) про звільнення працівника, який має містити підставу звільнення з посиланням на пункт і статтю КЗпП. Працівника ознайомлюють із наказом (розпорядженням) про звільнення під підпис. Копію наказу (розпорядження) потрібно видати працівникові в останній робочий день.

Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП, роботодавець зобов’язаний на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Якщо трудова книжка зберігається у роботодавця (роботодавець ще не відцифрував її і не передав відповідних відомостей до Пенсійного фонду України), він відповідно до пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, має її належно оформити і видати працівникові. При отриманні трудової книжки працівник розписується в особовій картці та книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них.